Багато батьків з метою виховання, а часом і просто так, лякають і погрожують своїм дітям. Ні в якому разі цього робити не можна. У дитини можуть розвинутися комплекси, із-за чого він стає замкнутим і невпевненим у собі людиною.
Часто дітей лякають тим, що за непослух їх віддадуть міліціонеру, Бабі-язі, в інтернат. Злякавшись, що дитина буде намагатися бути тихим і непомітним, щоб догодити і сподобатися батькам. А ставши дорослим, йому буде важко адаптуватися у реаліях сучасного життя, можуть початися проблеми в сім’ї і на роботі.
Ще батьки роблять грубу помилку, коли говорять, що не люблять дитину за погану поведінку. Якщо дитина росте тихонею, то він буде шукати привід сподобатися татові і мамі. Це згодом може стати причиною запобігання перед старшими товаришами, вчителями, начальством. І, навпаки, коли дитина намагається бути лідером, після таких заяв він може робити все на зло, ображаючись на те, що відкинутий.
Іноді діти можуть почути, що вдома з ними поговорять по-іншому. Вони розуміють, що тут і зараз в присутності чужих людей їх не будуть сварити, а вдома чекає покарання. Такі, здавалося б, нешкідливі слова можуть сформувати в дитині лицемірство, можливість застосовувати силу до більш слабкій людині.
Буває, не впоравшись з емоціями, батьки кажуть, що не хочуть бачити свою дитину. Маленький, ще нічого не розуміє в житті людина, відчуває себе непотрібним і заважає своїм батькам. Надалі є небезпека, що з нього виросте громадянин, обтяжений душевним самотністю. Він і в спілкуванні з людьми буде боятися перешкодити кому-небудь своєю присутністю.
Дуже просто розвинути у дітей заздрість, ревнощі і образливість. Достатньо підкреслити нездатність дитини до навчання і поставити в приклад знайомого відмінника. Краще спокійно пояснити йому, що отримані знання стануть у нагоді в подальшому житті, а для цього необхідно добре вчитися. Дати зрозуміти дитині, що якщо постаратися, то у нього все вийде.
Не варто постійно називати дітей зменшувально-пестливих іменами. До семи років дитина повинна відчувати себе особистістю і звертатися до нього треба по імені. Ніжні прізвиська краще застосовувати для похвали або схвалення його дій.
Якщо у спілкуванні з дітьми виключити загрозливі, лякають і принижують слова, то відносини стануть довірчі, дитина виросте комунікабельним і впевненим у собі людиною.