Інтерв’ю з відомим блогером Дмитром Майєром: «Я зміг себе перетворити, тепер допомагаю зробити це іншим!»

Зміст:

У перших числах грудня минулого року вся країна дізналася сумну історію першокласника з П’ятигорська Ярослава Мохова. Хлопчик і його мама взяли участь в телепередачі Андрія Малахова «Пусть говорят». На той час вага Ярика становила близько 78 (!) кілограмів.

До речі, стільки важить дорослий чоловік середнього зросту. Треба було якось вирішувати його проблему, адже надмірна повнота, та ще в такому юному віці – це, насамперед, серйозна загроза здоров’я хлопчика!

Однак світ виявився не без добрих людей: на програмі в якості запрошеного гостя був присутній молодий чоловік, Діма Майєр, теж, до речі, родом з П’ятигорська.

Він-то і вирішив взяти головного героя під свою опіку.

Інтерв’ю

Про те, чим ця історія закінчилася, і закінчилася вона взагалі і не тільки, чарівний Діма з задоволенням сам розповів нашому інтернет-журналу:

— Діма, привіт! Як справи?

— Привіт! Все відмінно!

— Ну що, переходимо до питань?

— Давай!

— Після передачі активно стежимо за твоїм життям і успіхами Ярика. Переглядали твій Instagram. Виявляється, і ти в дитинстві не відрізнявся стрункістю?

— Я з народження був товстуном, таким гидким каченям. Дуже комплексував з цього приводу. На тлі всього цього у мене не складалися відносини з ровесниками…Хотілося спілкування з дівчатами, але вони не дивилися в мою сторону. Виною тому була моя непересічна зовнішність…В один момент мені все це набридло. Твердо вирішив: пора змінювати себе. Взявся за своє тіло, поміняв стиль в одязі.

— В якому віці ти вирішив, що настав час великих змін?

— На той момент мені було п’ятнадцять.

— Сидів на дієті?

— Звичайно. Любив швидкі дієти, наприклад, часто вдавався до так званої дієті медиків. Радикальна річ – майже нічого не їв. Потім пробував рахувати калорії – у добу намагався «з’їдати» не більше 1800 ккал. Навколишні попереджали, що з усіма цими експериментами я завдам шкоди здоров’ю: порушу обмін речовин тощо. Проте нічого страшного не сталося. Я схуд. І, до речі, зайві кілограми так і не повернулися.

— Назви твою найбільшу вагу.

— Мені було п’ятнадцять років, я важив тоді 85 кг і це все при зрості 155 див.

— Як зараз йдуть справи?

— На сьогоднішній день при зростанні 181 см я важу 83-84 кг. Відчуваю себе цілком комфортно!

— Відмінне співвідношення зросту і ваги для чоловіка! Розкажи, як зараз харчуєшся?

— Як себе пам’ятаю, завжди заздрив тим людям, які їдять і не повніють. Мені ж доводиться себе обмежувати, щоб бути у формі: я намагаюся не їсти після шостої вечора, не наїдаюся до відвалу. Якщо ж не дотримуюся всіх цих принципів, то гладшаю миттєво. Коли цифра на вагах мене не влаштовує, я знову сідаю на строгу дієту дотримуюся її до тих пір, поки не доб’юся своєї ідеальної форми.

— Як тобі вдається мотивувати себе на схуднення? Адже навколо стільки харчових спокус?!

— Кілька років тому найкращою мотивацією були дівчата і спілкування з ними, до якого я прагнув. А сьогодні статус відомої людини зобов’язує бути на висоті! Мене багато впізнають на вулиці, просять зробити з ними спільне фото і мені було б просто незручно перед ними виглядати не найкращому вигляді! Треба тримати марку!

— Сам собі готуєш?

— Ні, їжу купую в готовому вигляді. Можу собі салатик нарізати.

— Поділіться з нашими читачами своїм раціоном на один день.

— Окей! На сніданок я задовольняюся одною кавою, можу з’їсти цукерку.

На обід у мене що-небудь м’ясне і овочі. М’ясо волію відварне, іноді дозволяю собі смажене. Вечеряю, в основному, легкої дієтичною їжею. Всі найкалорійніше намагаюся вживати в першій половині дня. Якщо ж відчуваю, що з’їла зайвого ввечері, то на наступний день влаштовую собі «розвантаження» — п’ю одну воду.

— Як щодо спорту?

— З ним важкі стосунки. Зізнаюся, закинув.

— А звідки такі рельєфні м’язи?

— Раніше посилено займався.

Чекаю, коли потеплішає – почну бігати на свіжому повітрі. І, швидше за все, наступного тижня піду нарешті в спортзал. Головне, час для нього викроїти.

— Чим займаєшся у звичайному житті?

— Працюю в банківській сфері.

— Давай перейдемо до історії з Яриком. Як ти опинився у Андрія Малахова?

— Потрапив туди зовсім випадково. Взагалі мене кликали на інший ефір, присвячений блогерам, інтернет-особистостям. У мене не вийшло туди потрапити. Прилетів до Москви через тиждень. Редактори програми розповіли мені, що на цей раз героєм стане хлопчик з П’ятигорська, страждає від зайвої ваги, повідали мені його історію… В результаті я виступив в якості експерта.

— Не страшно було брати на себе відповідальність за Ярослава?

— По-перше, я хочу допомагати людям, бути їм корисним. По-друге, життєва історія Ярика дуже схожа на мою. Я теж, як і він, виховувався і ріс без батька і, як вже говорилося вище, страждав із-за зайвих кілограмів. У наших мам навіть професії схожі, так і зовні Ярослав нагадує мене в дитинстві.

— Яка вага була у хлопчика на момент вашої першої зустрічі?

— Тоді він важив близько 78 кілограмів. Сьогоднішній його вага – 59,5 кіло (майже через три місяці, — прим. ред.).

— Це норма?

— Ще ні. Ярику зараз вісім років, і він повинен важити 45-46 кг

— Як хлопчисько худне?

— Йому допомагає мама. Вона готує здорову дієтичну їжу. Я записував його в спортзал, потім ми ходили плавати в басейн. В даний момент він дотримується дієти №8. Вона розроблена для людей, які страждають від ожиріння, і передбачає майже повну відмову від солодкого, жирного, смаженого…

— А тепер детальніше про раціоні Ярика на один день?

— Вранці він їсть кашу, в обід – овочі, м’ясо або котлети, обов’язково приготовані на пару, в якості перекусу – салатики з яблука, моркви, без цукру, солі.

Вечеряє також чим-небудь легким. Після шести годин вечора намагається не їсти взагалі.

— Скажи, як дитині вдається утримуватися від солодкого?

— Він їсть солодощі, але з однією умовою: максимум два рази на тиждень, не більше двох цукерок і не пізніше полудня. Треба віддати належне Ярославу: він сам прекрасно розуміє, що йому необхідно худнути, і намагається зробити все для цього. Тому мені з ним дуже легко.

— Чи ти й надалі, після успішного схуднення, стежити за долею свого підопічного?

— Звичайно! Ми вже звикли один до одного, подружилися. Я до нього дуже тепло ставлюся і постараюся завжди бути поруч з ним.

— І наостанок, твої побажання нашим читачам…

— Я бажаю всім, щоб все задумане: мрії, цілі збувалися, щоб усім вдавалося змінювати себе виключно в кращу сторону!

Leave a Comment